Скривджені кривдники.

Пробачення – мистецтво  любові зраненого серця.

Піти на глибину. Частина 12. Єпископ Микола Петро Лучок ОР, Апостольський адміністратор Мукачівської дієцезії

Цитати: 

Ми покликані і створені, щоб бути наповненими любов’ю. 

Кожне місце, яке я в собі переживаю,  у якому відчуваю, що не наповнений любов’ю, що тримаю на когось агресію,  не хочу когось бачити…

Є така форма ненависті, яку ми не хочемо помічати, люди, яких ми не хочемо зустріти. Але ми не думаємо, що є образа, яку не хочемо пробачати

Людина починає гортати в пам’яті періоди свого життя: або від сьогодні до початкової пам’яті, або від початкової пам’яті і до сьогодні  - коли написав список, потрібно зазначити, чому тримаю образу на цю людину.

Молитва потрібна, щоб бачити, що відбувається у моєму серці. 

Є голос претензій. Є образа. Образа тримає цю людину у списку боржників. Тому я не хочу її бачити. Тому віддаляюся від неї. Ізолюю себе і ув’язнюю себе у цій образі. 

Образа, непрощення – це моя в’язниця. 

Якщо у дорослому житті не пропрацюємо тему прощення, то у нас може бути багато людей, яких ми ув’язнили.

Ми ув’язнили себе у пам’яті  негативу.

Якщо ми не вміємо пробачати у піддітковому, дитячому віці – то це відкладуємо. І така ревізія дає велике визволення.

Це – про дрібні образи.

Зазвичай є кілька великих фігур, які домінують. Найчастіше – це хтось з родини. 

Або є кривдник, який нам вчинив таку кривду, яка застеляє всі інші.

Свідоме прощення може тривати кілька місяців або кілька років.

Поки не став на дорогу прощення – готувався до цього. Набирав потрібний ресурс. До цього потрібно готуватися.

Потрібно багато читати літератури, багато слухати, готуватися до прощення, тому що це -  мистецтво. Одне з найважливіших у нашому житті 

Кожне місце, де я неадекватно поводжусь, де у мені є агресія, неадекватна ситуації – вона говорить про зранене серце.

За кожним зраненням є подія. За кожною подією є запитання: а як я опрацював цю рану, яка у мене є? Чи я пробачив цій людині? 

Пробачення – є програми «про»: продвинуті, це – нове бачення ситуації, заглиблене у світлі Ісуса Христа. 

ПРОБАЧЕННЯ – ЦЕ ТУРБОТА ПРО СЕБЕ!

Поки людина не зрозуміє, що цього я потребую для себе. Поки людина не зрозуміє: я потребую пробачити людині, яка мене скривдила, людина використовує пробачення ніби як захист, щоб її знову не скривдили. Але вона таким чином дозволяє,  щоб та рана гнила і руйнувала її.

Багато хвороб від непробчення: від страхів, фобій, боязні розвитку – і до раку та неплідності.

Чи потрібно обговорювати з кривдниками завдані рани? 

Потрібно розрізнити: пробачення з події, яка завершилася, чи з події, яка ще триває.

Завершений момент пробачення: я готовий бути з людиною в одному приміщенні.

З людиною, яку ми ненавидимо – не хочемо перебувати в одному просторі. 

Це можливо лише і світлі, силі і любові Божій: пробачити можна лише тоді, коли відкриваюсь на Божу благодать. Пробачення – це вибір. Потрібно зрозуміти, нащо мені пробачення.

Пробачення -  це усвідомлення того, що людина-кривдник сама була скривджена і з цим не справилась.