Зцілення чесністю. Піти на глибину. Частина 19 (відповіді на питання) . Єпископ Микола Петро Лучок ОР, Апостольський адміністратор Мукачівської дієцезії 

Цитати з програми: 

Що людина розуміє, коли звертається з питанням: «Будьте моїм духівником». Хто такий духівник? 

Чи для того людина звертається, щоб священник взяв на себе вирішення проблем, і вирішував що робити?

Якщо йдеться про духовне товаришування  - важливо допомогти людині розпізнати, що до неї Господь говорить у певній ситуації.

Чи існує страх: страх відкинення, страх перекладання? 

Коли у мене є проблема, щоб рухатися далі – потребую відповіді. Можливо, Бог промовить до мене через цю людину, до якої звертаюсь. 

Якщо прислухаюсь до того, що Господь говорить до мене. 

У Бога дуже багато способів відповідати на мої потреби, коли я застрягаю, не знаючи, як далі рухатися. 

Якщо ми вкладаємо зусилля у те, щоб розвиватись, читаємо, називаємо свої страхи, слухаємо – будемо досвідчувати, що Господь якимось чином відповідає на наші потреби. 

Чого шукаєш? Це – про чесність! Чого ти так себе тепер повів? Чого в тебе тепер страх? Чого агресія? 

Чого боїтеся? «Адаме, ти де?»

Дуже важливо зростати в чесності до себе!

Нав’язування – це вже нечесно. Це – форма насилля.

Царство Небесне здобувається зусиллям: Ісус втілився і вклав зусиль. Він не сидів на одному місці і не чекав доки до Нього прийдуть. Він шукав. Коли знайшов втрачену вівцю – взяв на плечі.

Чесність або є, або її нема. Якщо я чесний – чесний всюди. 

Наша душа може мати такі ж рани, як і тіло. Для душевної зломленості потрібні відповідні інструменти, щоб вона лікувалася. Потрібен безпечний простір, щоб людина зростала, лікувалася. 

В чому мудрість і чесність?

Зростання у чесності.

Є у нас така риса: давайте швидко вирішимо наші питання! Але це так не працює. Це, з однієї сторони, болісно, а з іншої – є довіра до людини, і є довіра до Бога. 

Важливо розвивати в собі відкритість і відповідальність. 

Вміти називати свої страхи – це праця. 

Коли вдається вийти на рівень, що ми – брати і сестри, а один у вас наставник – Ісус Христос, але я не є більшим. 

Структура Христової Церкви – всі ми брати і сестри, і всі ми маємо свої дари, свої таланти, свою відповідальність, і ми взаємодоповнюємо один одного і разом будуємо. 

З учнів стаємо слугами, а якщо у цьому просторі живемо  - стаємо друзями. 

Якщо будемо далі рости, - Ісус після Воскресіння каже: «Ідіть до братів Моїх, розкажіть, що Я іду до Отця мого і Отця вашого», - ідеться про усиновлення.

У наступному рівні, після дружби, стаємо рідними – вибудовуємо родину. 

Це – глибокий рівень. 

Найвищий рівень – містична глибока єдність з Ісусом, у якій велика радість і насолода перебувати. 

Без чесності неможливе зростання 

Без чесності ми не зближуємось. Це – умова, щоб розвивати будь-яку спільноту і тішитися зі стосунків.