Піти на глибину. Частина. 17. Чесність – умова близькості. 

Єпископ Микола Петро Лучок ОР, Апостольський Адміністратор Мукачівської дієцезії. 

Чесність, відвертість – це така цінність, яка пов’язана з відвагою. 

Без чесності нема глибини і нема близькості. 

Паралельно до того, наскільки ми чесні з собою, настільки ми можемо піти на глибину, і настільки ми можемо вибудувати глибокі, близькі стосунки. 

Це прослідковується у навчанні Ісуса

Ми, дивлячись за собою, можемо постійно прослідковувати: де проблема? Чому не можу вибудувати близькі, глибші стосунки  з кимось, з собою? 

Це тому, що не вистачає чесності. 

БОГ У СТОСУНКУ ДО НАС – ЧЕСНИЙ, ВІДВЕРТИЙ, ПРЯМИЙ 

І в цій відвертості і прямоті Він простий.

Де людина втрачає стосунки з Богом – коли диявол приходить до жінки, говорячи певну правду, змішуючи її з маніпуляцією, провокує, фокусує на тому, що вигідно – це предметний підхід. 

Все починається з маніпуляції, з нечесності. 

Хитрість – це нечесність. 

Хитра людина вивчає іншу людину, щоб використати – це диявольсфька риса. 

Брехня завжди ранить. Нечесність ранить. Потім важко довіряти. 

Фантастична риса Бога – Він завжди чесний, відвертий. Він терпеливо чекає, поки ми станемо чесними. 

Місія пророків – чесно говорити народові Божому, де вони застрягли.  Пророк завжди говорить: «Ви зраджуєте Бога». 

Одна з найглибших ран у стосунках чоловіка і жінки – це зрада. Статевий стосунок має свою красу і глибину у вірності у чесності. Коли настає зрада – неможливо відновити близькі стосунки без навернення. 

Навернення – стати чесним.  Відвернутися від брехні, і стати на дорогу чесності. 

Лицемірство – це закваска, це – брехня, щоб жити у нечесності. 

Лицемірство – це закритість на стосунок: з Богом, іншою людиною. 

Залежна людина часто нечесна. 

Один з принципів, щоб людина вийшла із залежності – чесність. 

Один з принципів нечесної людини – звинувачення інших. Це – перекидування відповідальності на інших. 

Ховатись – це втеча. Люди, коли відвернулися від Бога, почали ховатись. 

Коли людина ховається, Бог запитує: «Адам, ти де?» Завдання Адама – пильнувати.

Банально звинувачувати жінку – а де Адам? Господь не дає запитання: «Жінко, що сталося?» Він задає питання: «Адаме, де ти? Твоя роль захищати! Її  роль доповнювати, бути тобі помічницею» 

Втеча – це страх. 

Все, що людина запихає у себе є плодом творіння. Людина, втративши стосунки з Творцем, пробує заповнити цю порожнечу творінням. 

Жінка втратила стосунок з Богом, тому що повірила у брехню. Вона повірила, що вона не люблена. 

Нечесність пов’язана з досвідом зранення. Це – страх. 

Залишатися в нечесності – це втеча. 

Чесність – це почати зізнаватися до своїх зранень, і зустрічатися зі своїми страхами. 

В чесності з’являється Бог. 

Людина, яка не має глибоких стосунків з Богом – не в стані зізнатися, чого вона страждає. 

Пророча місія, яку ми маємо – ми говоримо прямо і чесно, з турботою про людину.