Вони прожили разом шість щасливих років і виховували двох дітей. Але війна забрала її чоловіка, який пішов на фронт — єдиного з усього підрозділу, хто не повернувся. Її донька каже: «Мама, я знаю, що тато на небі. Тільки не плач». А сама героїня зізнається: «Я знаю, що йому добре в Ісуса, але мені тут боляче без нього». Цей епізод про найтяжчі питання, які залишає після себе війна, і про те, як у найглибшому горі народжується крок до життя: «Дозволь собі жити». Support the show --------...