Те, що для багатьох людей — непомітні й базові потреби, для сотень тисяч мешканців прикордонних і прифронтових населених пунктів — розкіш.

Елементарних сервісів — аптеки, лікарської допомоги, банкомата, ринку, соціальних установ на кшталт ЦНАПу або Пенсійного фонду — у багатьох селах і селищах немає. Й автобуси або електрички через небезпеку обстрілів і замінувань звідти на велику землю не ходять. Наш сьогоднішній репортаж про проєкт соціальних перевезень для деокупованих, прифронтових і прикордонних населених пунктів, який розпочинався ще на Донеччині й Луганщині до повномасштабного вторгнення, а нині розрісся на вісім регіонів, де тривають бойові дії. Ми поїдемо в рейс на такому безплатному автобусі із селища Козача Лопань, що на самісінькому кордоні. Він курсує до Харкова раз на тиждень. Історії тих, хто їздить, і тих, хто возить, — розповімо далі. Рушаймо.