Сьогоднішня подорож буде емоційно важкою. Ми їдемо до Ізюма — до тієї самої, розтятої навпіл висотки на колишній вулиці Першотравневій, нині — вулиці Памʼяті.

Розтяла цей житловий будинок — разом із мешканцями та тими, хто приходив сюди ховатися до підвалу — російська авіабомба. У березні торік.

За ці місяці ми зустрічалися із родичами загиблих — то на місці масового поховання в ізюмському лісі, то вже під час перепоховання, на іншому цвинтарі на околиці Ізюма.

Але цього разу, на річницю трагедії, коли біля руїн будинку зібралися родичі загиблих, ми зустріли чоловіка, який, втративши сімох членів родини, зміг вибратися з-під завалів, вціліти, й навіть жити далі.