Це останній випуск нашого нескінченного сезону про літературу воєнних конфліктів XX-XXI століть. Випуск про події та тексти написані після початку повномасштабного вторгнення. 

На початку 22-го року ми всі думали про тезу Теодора Адорно “Поезія після Аушвіца неможлива”, але у теперішньому 26-му цілком свідомі, що саме наша поезія і мова до зламу не надається до наших нових досвідів. Ми мусимо шукати нову. Саме про це Геля та Іра розмовляють на початку епізоду, а також про літературу назовні і топоси провини та відповідальности у сучасній та післячорнобильській літературі. 

У фокусі обговорення література учасників та свідків війни: спогади, есеї та поезія. Це тексти: «Щоденники з окупації» Володимира Вакуленка, «Полон» Валерії «Нави» Суботіної, «Усе на три літери» Дмитра Крапивенка, «Гемінґвей нічого не знає» та «Тут були ми» Артура Дроня, «Вірші з бійниці» Максима «Далі» Кривцова та «Свідчення» Вікторії Амеліної. Геля та Іра прослідковують у текстах голоси авторів та авторок, колапс досвідів, часу та культур, та інструменти до проговорювання болю.

Цього разу лише для патронів і патронок залишили ексклюзивні пів години випуску, де дівчата, зокрема, обговорюють збірки «Деокупація» Богдана Логвиненка та «Потяг прибуває за розкладом» Марічки Паплаускайте, серіал «Перші дні», а також англомовний роман «Endling» Марії Реви. А ще роздумують над десакралізацією літератури під час війни, значенням книги як матеріального обʼєкта та згадують Бориса Джонсона, Сідні Свіні й Ярослава Грицака. Доступ до повної версії епізоду можна отримати, підписавшись на наш Патреон від двох доларів за місяць або ж придбавши епізод окремо.

Патреон: https://www.patreon.com/c/pustoproject

Запрошуємо вас задонатити на бус для підрозділу БПЛА-перехоплювачів на Херсонському напрямку: https://send.monobank.ua/jar/yzDxZExjH

Деталі тут: https://www.instagram.com/p/DavX_PEKKEg/?igsh=ZXcwaGh0dGZnYTN1

Вікторія Амеліна. Дім для Дома